Кодеин Purple Drank
Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!
Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.
Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.
Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.
Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.
- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?
Тип поковиркався та відповів:
- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?
А я йому:
- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.
Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.
Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.
- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!
А я засварив його:
- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?
Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"
Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.
Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.
- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?
І я відповідаю:
- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.
Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.
Окей, ребятки, я расскажу вам свою историю, как я купила закладки и через этаминал натрия накаталася на выставке картин. Начну с того, что я гопник, и постоянно живу в поисках новых ощущений. В нашей среде наркотики - это обычное дело, и я даже не помню, когда впервые попробовала косой, так как это стало частью нашей повседневной жизни.
Как-то раз я услышала о новой закладке, которая называлась кодеин. Ребята рассказали, что это такой прикольный наркотик, который может дать крутой эффект. Ну, конечно же, я заинтересовалась и спросила, где его можно купить. Мне подсказали адрес, и я отправилась на поиски этого чудо-лекарства.
Нашла я его у одного типа, который вообще был четко забитый нашими делами. Честно говоря, я была немного настороженной, но ребята сказали, что он надежный поставщик, так что я решила рискнуть. Встретились мы в темном переулке, где он мне передал закладку. Не буду вдаваться в подробности, каким образом я заплатила, но скажу лишь, что дорого это стоило.
Вечером, когда было тихо и никого не было дома, я решила попробовать этот новый наркотик. Я сделала небольшую дозировку и начала ждать. Через некоторое время я почувствовала, как этаминал натрия начал действовать. У меня появились кумарить – неприятные ощущения в желудке, но затем это все стало превращаться в приятное легкое ощущение покоя и расслабления.
Когда я почувствовала, что наркотик начал действовать на полную катушку, я решила сходить на выставку картин, чтобы развлечься и посмотреть на какие-то интересные штуки. Помню, как я благоговейно подошла к одному из полотен и начала вглядываться в каждую маленькую деталь. Эффект от кодеина был великолепен – все вокруг казалось таким ярким и прекрасным.
Конечно же, не обошлось без моей собственной фантазии, которая подогревалась косой. То, что я видела на картине, менялось и преобразовывалось перед моими глазами. Было такое ощущение, что сама картинка оживала и создавала удивительный сюжет.
Не знаю, сколько времени я провела на этой выставке, но я была полностью погружена в мир искусства и наркотических ощущений. Каждая картина вызывала у меня новую волну восторга и вдохновения. Я видела в них такую глубину и эмоции, которые никогда не замечала до этого.
Конечно, выставка закончилась, и мне пришлось вернуться в реальность. Но топотушки, вызванные встречей с кодеином, продолжали держаться. Я закурила траву, чтобы снять остаток головной боли и просто насладиться моментом. Косо глядя на окружающий мир, я задумалась о том, насколько жизнь может быть прекрасна и удивительна, если подойти к ней с другой стороны.
Но, конечно же, я не могла забыть о своих повседневных проблемах. Пора было идти ботать, чтобы не отставать от своих товарищей. Ведь у нас тут весьма солидное сообщество гопников, и никому не хочется быть отстающим.
Также мне пришла в голову мысль, что совмещать кодеин и выставки картин – это что-то новое. Возможно, стоит предложить эту идею другим нашим ребятам. А может быть, даже организовать сами выставки с использованием разных закладок. Не знаю, насколько это реально, но мне показалось, что это может быть интересным и оригинальным занятием для нашей гопник-коммьюнити.
Так что, ребятки, не бойтесь экспериментировать и искать новые ощущения. Но всегда помните о мере и не увлекайтесь слишком сильно.
Комменты
Стена